Однією з найважчих патологій у галузі опорно-рухової системи є коксартроз кульшового суглоба. При затягуванні візиту до медичного закладу хвороба може прогресувати – аж до появи гострого больового синдрому, який неможливо усунути анальгетиками, та повної втрати суглобом рухової здатності.
У цій статті ми детально розповімо про всі нюанси, що стосуються усунення наслідків даного патологічного процесу, його стадій та профілактичних процедур.
Що таке коксартроз кульшового суглоба?
Йдеться про дегенеративно-дистрофічне захворювання тазостегнового суглоба у важкій формі, яка може спровокувати порушення функціональної здатності зчленування аж до її абсолютної втрати. За частотою прояви коксартроз знаходиться на другій позиції після деформуючого артрозу колінного суглоба.
Коксартроз кульшового суглоба супроводжується дегенеративним ураженням хряща, появою патологічних наростів, резорбцією кісткової тканини, запальними процесами та іншими ускладненнями.
Тобто дана патологія характеризується поразкою всього суглоба, що охоплює хрящову тканину, синовіальний шар, субхондральну кісткову пластинку, м'язові структури, капсулу та зв'язки.
Також розрізняють такі форми захворювання:
- Первинний коксартроз. Вважається найбільш поширеною недугою в ділянці тазостегнового суглоба. У людей похилого віку ця патологія проявляється на тлі вікових змін;
- Вторинний коксартроз. Виявляється внаслідок будь-яких захворювань.
Причини коксартрозу
Спровокувати розвиток патології можуть причини зовнішнього, набутого та спадкового характеру.
Зокрема коксартроз може виявлятися на тлі вродженої неповноцінності кульшового суглоба, дегенеративно-дистрофічних змін, травмування, запальних процесів, омертвіння кісткового мозку головки стегна, метаболічних порушень, генетичних факторів, вікових змін, ожиріння, судинних аномалій, здійснення трудової діяльності у складних.
Слід зазначити, що запалення піддаються майже всі суглобові структури.
3 стадії розвитку коксартрозу тазостегнового суглоба
У період розвитку патологічного процесу підвищується в'язкість суглобової рідини, що викликає появу мікротріщин та призводить до зневоднення хрящової поверхні. Це, у свою чергу, сприяє появі хрускоту та обмеження рухливості. Подібні неприємні прояви людина відчуває під час щоденних навантажень та здійснення рухової активності. При збільшенні тиску на нижні кінцівки виснажений суглоб адаптується до вимушеного стану і починає руйнувати довколишні структури.
На даний момент відомо 3 ступеня розвитку недуги:
- Перша. Коксартроз кульшового суглоба в цій стадії має слабовиражені симптоми, які носять непостійний характер і виявляються в області ураження. При цьому рухова активність зберігається, а для усунення больового синдрому достатньо прийому лікарських препаратів;
- Друга. Коли у хворого діагностовано коксартроз тазостегнового суглоба в 1 стадії, недуга не доставляє особливого дискомфорту, але коли йдеться про 2 ступені захворювання, симптоми набувають вже яскраво вираженого характеру. Больові відчуття стають інтенсивнішими і починають іррадіювати в інші частини тіла. Двигуна здатність значно погіршується, що стає особливо помітним після тривалої ходьби або підвищених фізичних зусиль;
- Третя. Якщо коксартроз кульшового суглоба 2 ступеня ще піддається лікуванню, у третій стадії патологія набуває хронічного характеру. Вона супроводжується постійними больовими відчуттями і передається на нижню частину тіла. Пацієнт втрачає можливість пересуватися без милиць. За відсутності належних лікувальних заходів відбувається атрофія хрящів та м'язових структур.
Види коксартрозу
В основі класифікації патології кульшових суглобів лежить один критерій - яким чином хвороба виникла в опорно-руховій системі. Відомо два основні фактори ризику, які здатні спровокувати появу захворювання — генетичний та набутий на фоні вікових змін. Також патологічний процес поділяють кілька типів, залежно від джерела виникнення:
- Первинний коксартроз. Дана патологія проявляється в області кульшової області і носить набутий характер. На початковому етапі вона торкається синовіальної капсули, після чого переходить в область тканин, що оточують суглоб. До факторів ризику відносять підвищений тиск на тазові кістки, надмірну фізичну активність, наявність запальних вогнищ в області нижніх кінцівок та хребетного стовпа. Дегенеративні ураження зосереджуються в тканинах, що вже зазнали змін;
- Вторинний коксартроз. Ця аномалія має спадковий характер. Вона проявляється в області суглобів та опорно-рухової системи. Розвиток патологічного процесу може початися вже в утробі після отримання травмою жінки, а також на тлі омертвіння кісткового мозку головки стегнової кістки.
Різновиди коксартрозу через виникнення:
- Постінфекційний. Виявляється за наявності наслідків після інфекційних захворювань;
- Посттравматичний. Діагностується у разі виникнення ускладнень після травми кінцівок;
- Дисгормональний. Виникає і натомість метаболічних розладів чи передозування лікарськими засобами;
- Інволютивний. Виявляється у людей старше 50 років на тлі старіння організму.
Діагностичні заходи
Якщо у Вас виникли підозри на коксартроз 1 або 2 ступеня кульшового суглоба, перш ніж розпочати лікування, слід виконати повне обстеження організму. Також важливо потрапити на консультацію до лікаря-ортопеда, який здійснить огляд, дасть рекомендації щодо проходження лабораторних досліджень та складе ефективний лікувальний план. Зазвичай діагностичні заходи обмежуються такими процедурами:
- Рентгенографія. Дозволяє вивчити параметри просвіту між хрящами, діагностувати наявність патологічних наростей, а також оцінити стан головки стегнової кістки;
- Ультразвукове дослідження. Дає можливість відстежити етіологію змін у кісткових структурах та зв'язках, а також вивчити динаміку стану пацієнта та визначити ступінь розвитку аномалії;
- КТ. Дозволяє отримати більш детальну інформацію про стан суглобів та тканин, розташованих у безпосередній близькості від них;
- МРТ. Цей метод дає докладну картину про стан усіх структур кульшового суглоба.
Лікування коксартрозу тазостегнового суглоба
Якщо у пацієнта був виявлений коксартроз кульшового суглоба 1 або 2 ступеня, отримати ефективні результати вдається за допомогою консервативних методів. Подібна терапія призначається пацієнту в індивідуальному порядку та охоплює декілька методик, які лише в сукупності дають позитивний ефект. Так, якщо у хворого виявлено коксартроз кульшового суглоба 1 або 2 ступеня, і спостерігаються відповідні симптоми, йому можуть бути рекомендовані наступні заходи:
- використання медикаментозних засобів;
- Фізіотерапевтичні процедури;
- Ударно-хвильова терапія;
- Лікувальна фізкультура.
Щоб досягти позитивної динаміки консервативними способами, слід усунути причини, що спровокували виникнення коксартрозу ТБС. Насамперед слід знизити масу тіла, що дозволить скоротити навантаження на суглоб і мінімізувати ймовірність подальшого розвитку дегенеративно-дистрофічного процесу.
Крім того, слід виключити використання тютюнових виробів, збільшити фізичну активність, уникаючи надмірних зусиль. Щоб запобігти прогресу патології, фахівці радять використовувати ортопедичні пристрої (ортези та бандажі). Вони дозволяють міцно зафіксувати суглоб та забезпечують необхідну підтримку під час рухової активності.
Медикаментозні засоби
Медикаментозні засоби також призначають у індивідуальному порядку. Як правило, хворим рекомендується приймати такі препарати:
- Протизапальні засоби нестероїдної групи. Ці препарати дозволяють отримати подвійний ефект: усунути больовий синдром і усунути запальний процес;
- Препарати із вмістом хондроїтину, глюкозаміну та колагену.. Вони дозволяє активізувати відновлювальні процеси у хрящах;
- Стероїдні гормони. Засоби, що мають сильний протизапальний ефект. Застосовуються у ситуаціях, коли НПЗЗ не відрізняються значною ефективністю;
- Міорелаксанти. Препарати, що дозволяють зняти м'язовий тонус, що є необхідною умовою усунення больових відчуттів підвищеної інтенсивності;
- Засоби, що нормалізують кровообігі покращують трофіку тканин, розташованих поблизу суглоба;
- Вітамін В. Комплекси із вмістом цього вітаміну призначаються для поліпшення нервової передачі, що має особливе значення при стисканні закінчень ураженими структурами.
При больовому синдромі значної інтенсивності також рекомендується виконувати періартікулярні блокади. Їх здійснюють лише під контролем професійних спеціалістів у клінічних умовах. При цьому всередину суглоба вводять спеціальні розчини зі стероїдними гормонами та анестетиками.
Гімнастика при коксартрозі кульшового суглоба
Особливою ефективністю при відновленні рухової функції та при зниженні спазмування м'язів відрізняються спеціальні вправи, які рекомендовано виконувати при коксартрозі тазостегнового суглоба. За рахунок оптимально підібраного навантаження вдається усунути больові прояви і збільшити амплітуду рухів. Крім того, правильно складений комплекс дозволяє попередити атрофічні процеси в м'язах і зняти спазми, якщо на тлі захворювання спостерігається защемлення нервових закінчень.
Також гімнастика при коксартрозі кульшового суглоба сприяє поліпшенню кровотоку на ураженій ділянці та дозволяє прискорити відновлювальні процеси.
При виборі вправ спеціаліст повинен враховувати показники руйнування ТБС та фізичний стан пацієнта.
Фізіотерапевтичні методи
Особливий аналгезуючий, протизапальний та протинабряковий ефект дозволяють отримати масажні процедури та фізіотерапія. Також вони сприяють збереженню м'язового тонусу у кінцівках, попереджаючи атрофічні процеси.
При аномалії кульшового суглоба виконуються такі процедури:
- УВЧ;
- Вплив лазером;
- Лікування ультразвуком;
- Магнітотерапія;
- Вплив постійним електричним струмом у поєднанні з лікарськими засобами;
- Парафінотерапія;
- Фонофорез.
Вищевказане лікування дозволить отримати позитивний ефект тільки в тому випадку, якщо у хворого було виявлено коксартроз на первинних стадіях.
Ударно-хвильова терапія при коксартрозі
При коксартрозі першої чи другої стадії суттєву позитивну динаміку дає лікування ударними хвилями. Наприклад, курс із 10-15 процедур ударно-хвильової терапії дозволяє зменшити негативні прояви, характерні для патології 2-го ступеня, до ознак захворювання на початковій стадії.
Важливо розуміти, що тільки своєчасно розпочаті лікувальні сеанси можуть забезпечити найкращий відновлювальний ефект. При цьому вдасться зменшити кількість процедур УВТ.
Однак ключовим позитивним моментом при впливі ударними хвилями на уражений суглоб є можливість нормалізувати кровообіг, що сприяє прискореному постачанню важливих поживних речовин, що беруть участь у регенеративних процесах, до різних структур ТБС.
Більш того, у рамках виконання УВТ вдається роздробити патологічні кісткові нарости, які сприяють значному подразненню суглобових тканин та перешкоджають регенерації.
У клініках здійснюють свою діяльність фізіотерапевти та неврологи з професійним стажем. Вони досконало володіють навичками роботи з фізіотерапевтичними методами, до яких належить спосіб УВТ. Крім того, фахівці мають вміння працювати на сучасній апаратурі. Це забезпечує гарантований позитивний ефект та дозволяє скоротити період лікування.
Оперативне втручання
На жаль, багато пацієнтів затягують момент звернення до медичного закладу та потрапляють на прийом до фахівця лише тоді, коли в тазостегновому суглобі починають відбуватися незворотні процеси.
При запущених третьому або четвертому ступені недуги, єдиним дієвим методом є оперативне втручання. Воно дозволить відновити рухову здатність та усунути гострий больовий синдром, тобто значно покращити якість життя пацієнта.
Як правило, хірургічне втручання призначається в наступних ситуаціях:
- Больові відчуття підвищеної інтенсивності, які неможливо усунути лікарськими засобами;
- відсутність міжсуглобового проміжку;
- Порушення цілісності шийки стегна;
- Значне обмеження рухової активності.
Враховуючи інтенсивність ураження суглоба та змін у кістковій тканині, пацієнтам можуть призначатися такі види втручань:
- Артродез. Втручання, у якому створюється повна нерухомість суглоба. З цією метою використовуються спеціальні металеві пластини;
- Остеотомія. Оперативне втручання, яке полягає у штучному переломі стегнової кістки з метою випрямлення її осі. Отримані частини мають найбільш оптимальне положення, що дозволяє зняти надмірне навантаження з ураженого суглоба;
- Артропластика. Єдиний метод, завдяки якому вдається відновити всі функціональні можливості ТБС і досягти повного одужання пацієнта. Після застосування цього способу усунення коксартрозу, людина забуває про проблеми із суглобами на 20-30 років.
У медичних центрах виконуються хірургічні процедури в області кульшового суглоба будь-якої складності. Їх здійснюють висококласні фахівці з використанням сучасних інструментів та техніки, що виключає будь-які помилки під час втручання.
Ускладнення захворювання
Коли патологічний процес перебуває в запущеній стадії, рухливість суглоба значно обмежується, людина втрачає здатність ходити і самостійно обслуговувати себе, а також спостерігається патологічне зрощення тканин. Більш того, подібна аномалія може небажаним чином відбиватися на ході, що обумовлено появою кульгавості та зменшенням розмірів кінцівки.
Профілактичні заходи
Пацієнти з больовим синдромом у сфері ТБС повинні спостерігатися у спеціаліста та використовувати спеціальні ортопедичні пристрої при виконанні трудової діяльності та фізичних навантажень. Крім того, після оперативного втручання необхідно 3 рази на рік пройти рентгенографію з метою контролю стану суглоба.